Усі запитують, не всі шукають відповіді: філософські книжки для дітей

Міра Київська. Редакція Букмоль

Так уже склалося, що наші уявлення про світ нам значно легше вважати самоочевидними й істинними. Небо синє, трава зелена, а діти… Діти милі, невинні та безпроблемні. Існує безліч причин, через які дорослим зручно вірити у те, що дітей не можуть хвилювати серйозні філософські запитання, що усі вони разом із проблемами ідентифікації та екзистенційними кризами виникають у головах їхніх дочок і синів тоді, коли ті вже стають повнолітніми, а, отже, самостійними й незалежними. Але це далеко не так. І в попередніх стаття ми вже намагалися руйнувати таке стереотипне ставлення і щодо дітей, і щодо підлітків. Розповідали й про філософські книжки, що стануть у пригоді багатьом підліткам. Сьогодні ж говоримо про кілька видань для дітей, автори яких, всупереч популярному стереотипу про дитячу легковажність і безтурботність,вирішили серйозно відповісти на важливі екзистенційні запитання.

Серія «Мистецтво мислити», Оскар Бреніф’є, Орельєн Деба

7+

Рахувати, малювати, танцювати, плавати, їздити на велосипеді, готувати… Нікого не потрібно зайвий раз переконувати в тому, що усього цього потрібно вчитися. Адже це так очевидно — задля того, щоби робити усе це правильно, тобто максимально ефективно та без шкоди для себе й інших, необхідно добре знати, як саме це робити, потрібно володіти інструментарієм, методологією тощо. Особливо ж, якщо йдеться про дітей, яких дорослі намагаються вчити жити за будь-якої зручної нагоди. Але коли мова про процес мислення як такого, то навіть одна лише ідея, що такій діяльності також належить вчити та вчитися, викликає здебільшого подив. Мовляв, навіщо навчити дитину думати, коли можна просто сказати їй, що думати. Втім, саме таке ставлення призводить до відсутності критичного мислення та й загалом не рідко приносить і дітям, і дорослим море проблем.

 фото - filosofski-knizhki-dlya-ditey1

Спробою допомогти уникнути усього цього, є популярна нон-фікшн серія французького філософа Оскара Бреніф’є «Мистецтво мислити», з якої в українському перекладі на разі маємо дві книжки: «Хто я?» та «Що добре, а що погано?». Кожне з видань проілюстроване Орельєном Деба і, як і решта книжок із серії, дає «відповіді» на шість запитань, що є уточнювальними відносно головного запитання, винесеного у назву книжки: «Я тварина?», «Що я винна своїм батькам?», «Чи я така сама, як інші?», «Чи обираю я, ким бути?», «Чи подобається мені дивитись у дзеркало?», «Чи маю я допомагати іншим?», «Чи завжди треба слухати батьків?», «Чи варто казати все, що я думаю?», «Чи завжди слід робити те, що хочу?» тощо. Слово «відповіді» я вживаю тут у множині та у лапках тому, що кожне уточнювальне запитання у книжках Бреніф’є має одразу п’ять або шість доволі суперечливих відповідей, які доповнюють ще чотири нові запитання, шукати відповіді на які діти зможуть вже самостійно, керуючись оригінальним методом автора. Яким саме? Якщо коротко, то філософ радить вийти за межі шаблонного мислення та розглядати кожну тему крізь призму різних (але однаково цінних, потрібних й істинних) запитань. Так, наче пропонує поглянути на світ, себе та інших очима хамелеона: одне око дивиться на 180° у горизонтальній площині, а інше — на 90° по вертикалі… І все це враховуючи те, що запитання, які розглядає автор, є вельми банальними. Їх і справді не рідко ставлять діти своїм батькам, рідним, вчителям, вихователям. І не рідко отримують на них отримують прості та зрозумілі відповіді — усі ж знають такий відомий вірш Володимира Маяковського «Что такое хорошо и что такое плохо?». Але Оскар Бреніф’є не обирає найлегший шлях. Він вибудовує навколо кожного запитання таку собі дзеркальну кімнату, спонукаючи читачів не зупинятися на чомусь одному, а розхитувати зашкарублу систему значень та уважно вишукувати нові сенси, помічати нові відтінки та відкривати нові аспекти. Тож, якщо хтось шукає стійкої світоглядної системи, то це точно не до Бреніф’є. Тут кожна сторінки ніби намагається переконати дітей, а заразом і їхніх батьків у тому, що все не так просто у нашому світі. Усе не так однозначно, бо завжди є одне-два-три-шіть-десять «АЛЕ». Водночас, нічого складного й тим більше поганого у такому методі та погляді немає. Немає нічого, що змусило б покласти книжку назад на полицю. Тим більше, що розгляд кожного із шести запитань завершується висновками. Вони також не дають 100% впевненості в чомусь одному, але таки допомагають дещо узгодити та примирити протилежні думки та усвідомити, для чого власне потрібно те чи інше запитання. Чітко, послідовно, логічно, і, що найприємніше, без зайвого дидактизму, але… Певно, що певні ідеології книжки Оскара Бреніф’є таки транслюють, тож будьте готові й до того, що автор спробує прищепити читачам такі цінності, як взаємоповага, піклування про природу, самокритичність тощо.

фото - filosofski-knizhki-dlya-ditey2

Наостанок варто сказати кілька слів і про візуальний наратив, адже ілюстрації Орельєна Деба привносять у книжки особливу легкість і відграють дуже важливу змістотворчу роль. Художнику вдалося не просто якнайкраще передати закладені у текст значення, але й зробити його промовистішим, динамічнішим, емоційнішим, легшим для «засвоєння» та смішнішим.

Оскар Бреніф’є Хто я? / текст Оскара Бреніф’є, ілюстрації Орельєна Деба / з франц. пер. Володимир Каденко. — Київ : Маміно ; Дух і Літера, 2018. — 96 с.
Оскар Бреніф’є Що добре, а що погано? / текст Оскара Бреніф’є, ілюстрації Орельєна Деба / з франц. пер. Володимир Каденко. — Київ : Маміно ; Дух і Літера, 2018. — 96 с.

Ксения Ланчак: «Вдохновение – это состояние, когда ты способна творить чудеса»

01/09/2019

МАМИНО ИЗДАТЕЛЬСТВО: КАК ЛЮБОВЬ К КНИГАМ И ДЕТЯМ СТАНОВЯТСЯ ДЕЛОМ ВСЕЙ ЖИЗНИ - ИНТЕРВЬЮ

01/09/2019

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *